Лисянська об'єднана територіальна громада

Офіційний портал

Історія нашого краю

Селище міського типу Лисянка, що розкинулось в долині річки Гнилий Тікич, — центр однойменного району Черкаської області. Лисянка та прилеглі землі були знищені дощенту монголо-татарами. Відтоді це місце називають Лисиною, гору – Лисою, річку під горою – Лискою (звідси і назва самого поселення Лисянка).

Перша писемна згадка про селище відноситься до 1593 р. Того ж року польський король дав Лисянку в дар шляхтичу Валентину Чермінському. Магдебурзьким правом селище та його мешканці користувалися з 1622 р. Саме тоді польський король Казимир надав грамоту воєводі Яну Даниловичу та змусив укріпити поселення частоколом з баштами, збудувати ратушу, проводити двічі на тиждень базари.

magdeburzke-pravo 1

Лисянський замок — фортеця, збудована в містечку Лисянка Черкаської області.

 

Власниками Лисянки були: дружина Яна Даниловича Софія (з 1630 р.), Самуїл Калиновський (з 1645 р.). Мешканці селища брали активну участь у національно-визвольній війні під проводом Богдана Хмельницького (сер. XVII ст., тоді було створено Лисянський полк, вперше писемно згаданий літописцем Самовидцем у 1649 р.). У передмісті було збудовано сильно укріплений монастир св. Трійці, згодом (1653 р.) освячений патріархом Макарієм. Протягом 1664 р. — 1665 р. Лисянщина була одним із центрів селянсько-козацького повстання на чолі з козацькими ватажками Вареницею та Сулимою. 1674 р. селище знову було розорене татарами.

Лисянські кріпаки брали активну участь у повстанні проти феодалів, організованому Палієм (1702 р. — 1704 р.) та у гайдамацькому повстанні 1750 р. На поч. XVIII ст. (1733 р.) Олександр Яблоновський заснував тут Францисканський костел, місце старого замку віддав отцям василіанам, змурував новий оборонний замок з башнями та частоколом. Це в свою чергу значно посприяло розвитку міста. 1768 р. Лисянка відіграла досить важливу роль у Коліївщині. У 1870-тих роках у селищі діють винокурний та пивоварний заводи, цегельня, вітряний та водяний млини, олійниця. Не оминули Лисянку і жахливі події світових війн. З 1923 р. селище стало центром однойменного району. У післявоєнні роки життя прийшло у звичне русло. Нині Лисянка входить до списку історичних населених місць України.

 

Туризм, пам'ятки

 

Лисянка туристична — місце колишнього лисянського замоку (1733 р.), пам'ятник "Родинний маєток Хмельницьких — Монастирок" (хрест висотою три метри на місці колишнього хутора Монастирок), місця проживання Тараса Шевченка (будинок диякона-живописця), урочища "Громова вода" та "Карлсбад" (джерело з мінеральною водою збагаченою залізом, знаходиться біля річки Гнилий Тікич, свого часу лікар Сродовський тут мав водолікарню), джерело "Тарасова криниця" (колись тут був колодязь, з якого малий Тарас носив воду в школу; зараз тут встановлено пам'ятний бронзовий знак: "Малий Тарас з відром та коромислом"). Можна також прогулятися Лисянським садибним парком (зараз перебуває у жалюгідному стані, але є надія на його відродження). Про історію селища та краю можна дізнатись, відвідавши районний державний історико-краєзнавчий музей та меморіальну кімнату-музей імені С.Г. Савранського. Любителям сакрального мистецтва пропонується відвідати Михайлівську церкву базилікального типу. Через Лисянку пролягають туристичні маршрути: місцями народно-визвольної боротьби українського народу за незалежність 1648 р. — 1654 р. під проводом Богдана Хмельницького; місцями народно-визвольної боротьби 1917 р. — 1921 р.; місцями боїв Корсунь-Шевченківської битви 1944 р.Ф